- розгвинчений
- -а, -е.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розгвинтити. || розгви́нчено, безос. присудк. сл.2) у знач. прикм., перен., розм.Неврівноважений, нетвердий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розгвинчений
Смотреть что такое "розгвинчений" в других словарях:
розгвинчений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розгвинченість — ності, ж., розм. Властивість за знач. розгвинчений 2) … Український тлумачний словник
